ЕХОСОНОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОСТРОГО АПЕНДИЦИТУ У ДІТЕЙ.

Борова-Галай О.Є., *Переяслов А.А., *Никифорук О.М.

Львів, Україна

Комунальний заклад Львівської обласної ради обласна дитяча клінічна лікарня ’’ОХМАТДИТ’’

*Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Діагностика гострого апендициту (ГА), особливо у дітей раннього віку, залишається складною проблемою хірургії дитячого віку. Незважаючи на численні алгоритми, клінічні симптоми та лабораторні маркери приблизно у 20% пацієнтів діагноз гострого апендициту не встановлюється, або ж діагностується із запізненням, що зумовлює зростання кількості ускладнених його форм, а відповідно і незадовільних результатів лікування. З огляду на це, ультразвукове обстеження (УЗО) хворих з підозрою на ГА набуває особливого значення.

Мета. Узагальнити досвід використання ультразвукової діагностики у дітей з підозрою на гострий апендицит.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати обстеження 248 дітей яке проводилося на апараті Voluson 730 Pro (General Electric, Австрія) з використанням  мультичастотного датчика 7-12 МГц.  Для покращення візуалізації в усіх пацієнтів застосовували дозовану компресію передньої черевної стінки. Результати УЗО порівнювали з інтраопераційними даними.

 Результати.  Червоподібний відросток під час УЗО вдалося чітко візуалізувати у 117 (47,2%) пацієнтів. Складності при візуалізації ЧВ виникали у дітей з метеоризмом, із ознаками перфоративного апендициту, з надлишковою масою тіла та ретроцекальним розташуванням відростка. Незмінений ЧВ виглядає як трубчасте утворення зі сліпим закінченням, що може стискатися, без перистальтики, а при поперечному зрізі має вигляд ’’мішені’’, що потребує диференційної діагностики з інвагінацією. Лімфоїдна гіперплазія слизової оболонки ЧВ, яку спостерігали в 11 (4,4%) дітей, виявлялась в усіх шарах відростка у вигляді гіпоехогенного утворення без перегинів. Важливий момент для знаходження ЧВ – це візуалізація ілеоцекального клапана та термінального відділу тонкої кишки з метою уникнення неправильної інтерпретації тонкої кишки як розтягнутого ЧВ. Такі помилки були встановлено у 24 (9,7%) пацієнтів, проте з набуттям досвіду їх кількість зменшувалася. Важливими діагностичними критеріями для заперечення ГА є максимальний зовнішній діаметр відростка, який у нормі не перевищує 7 мм та максимальна товщина стінки – не більше 3,0 мм. Поза тим, до вагомих ехографічних ознак ГА відносяться: наявність рідини та калових каменів у просвіті відростка, неможливість його дозованої компресії, запальні зміни навколишньої жирової клітковини і великого сальника, збільшення лімфатичних вузлів у правій клубовій ділянці, а також випіт у черевній порожнині та малому тазу. Використання доплерографії дало змогу виявити посилення кровоплину у проекції червоподібного відростка. У 27 (10,9%) дітей було встановлено діагноз перфоративного апендициту, який характеризувався наявністю дефекту стінки відростка або сформованим абсцесом. У 39 (15,7%) пацієнтів УЗО пацієнтів дало змогу уникнути хірургічного втручання.

Висновки. Використання УЗО у пацієнтів з підозрою на гострий апендицит сприяє своєчасному встановленню діагнозу і відповідно проведенню адекватного лікування. Вагомою перевагою даного обстеження є його неінвазивність, відсутність променевого навантаження і можливість неодноразового повторення в динаміці, а також можливість виявлення інших ’’справжніх причин’’ абдомінального больового синдрому.