ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ У ОСІБ З ХИБНИМИ СУГЛОБАМИ ДОВГИХ КІСТОК ПРИ ГІПЕРГОМОЦИСТЕЇНЕМІЇ ТА АСОЦІЙОВАНИХ СТАНАХ
Безсмертний Ю. О., Вернигородська М.В., Фетісова Н.М., Ліфанов А.В.
Вінниця, НДІ реабілітації інвалідів Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова
Вступ. Гіпергомоцистеїнемія (ГГЦ) – визнаний чинник судинних уражень та тромбозів – асоціюється з високим ризиком остеопорозу та переломів, негативно впливає на репаративний остеогенез. Цілком ймовірно, що несприятливий вплив ГГЦ на кісткову тканину реалізується шляхом ураження ендотелію судин з розвитком ендотеліальної дисфункції.
Мета дослідження: вивчити поширеність ендотеліальної дисфункції у хворих з хибними суглобами при ГГЦ і порівняти її з такою у осіб з консолідованими переломами.
Матеріали і методи. Обстежено 153 хворих з хибними суглобами кісток стегна та гомілки на рівні діафізу на фоні ГГЦ та асоційованих з нею метаболічних (дисліпідемії, субклінічний запальний синдром) та генетичних порушень (мутації метилентетрагідрофолатредуктази та ендотеліальної NO-синтази). Середній вік становив 40,3±0,93 роки. Чоловіків було – 118 (77,2%), жінок – 35 (22,8%). Тривалість захворювання від 7,5 до 126 міс. Група контролю – 48 хворих з консолідованими діафізарними переломами, репрезентативних за віком, статтю та локалізацією.
Товщину комплексу інтима-медіа (ТІМ) плечових, стегнових та загальних сонних артерій оцінювали методом дуплексного сканування з лінійним датчиком 7,5 МГц на апараті “Sonoline 6000 C” (Medisson). Ендотелійзалежну вазодилятацію правої плечової артерії визначали (ЕЗВД ПА) за методикою, описаною D. Celermajer (1991).
Результати та їх обговорення. Встановлено, що у хворих з хибними суглобами реєструвались більш високі показники товщини комплексу інтима-медіа (ТІМ) загальної сонної, плечової і, особливо, стегнової артерій. ТІМ стегнової артерії у хворих з хибними суглобами був на 21,2% вищим, ніж в осіб з консолідованими переломами. Виразність структурних змін судин у хворих з авітальними типами хибних суглобів (гіпопластичними і атрофічними) була достовірно вищою, ніж у хворих з вітальними типами (нормо- та гіперпластичними). Так, у хворих з гіпопластичним типом ТІМ загальної сонної, плечової та стегнової артерій виявились вищими на 11,9, 12,0 та 10,3%, а у хворих з атрофічним типом – на 15,1, 19,1 та 14,9%, ніж у хворих з нормопластичним типом. У той же час, ТІМ центральних та периферичних судин у хворих з гіперпластичним типом достовірно не відрізнялись від такого у хворих з нормопластичним типом. За середніми величинами ЕЗВД ПА у хворих з хибними суглобами була достовірно меншою на 31,5%, ніж у осіб з консолідованими переломами. Порушення ендотеліальної функції були більш виразними у хворих з авітальними типами, ніж у хворих з вітальними типами хибних суглобів. Так, показники ЕЗВД ПА через 90 сек після гіперемії у хворих з гіпопластичним та атрофічними типом були на 20,5 та 29,5% меншими, ніж у хворих з нормопластичним типом. В той же час, достовірної різниці ендотеліальної функції у хворих з гіперпластичним та нормопластичним типом не виявлялось.
Висновки. Порушення репаративного остеогенезу довгих кісток на фоні ГГЦ та асоційованих станах супроводжується вираженими структурно-функціональними змінами центральних та периферичних судин, розвитком ендотеліальної дисфункції, потовщенням комплексу інтима-медіа загальної сонної, плечової та стегнової артерій.
