ПОМИЛКИ УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ДІАГНОСТИКИ У ХВОРИХ З ПУХЛИНАМИ ШИЇ
Галай О.О.
Львівський державний онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр
Вступ. Диференційна діагностика різних за своєю природою об’ємних процесів на шиї є непростою клінічною та науковою проблемою. Внаслідок складної анатомічної будови ця зона потребує детального дослідження. Успішне вирішення діагностичних завдань залежить від правильного використання різних методів, серед яких вагоме місце належить ультразвуковому обстеженню (УЗО).
Мета. Деталізувати причини ультразвукових діагностичних помилок у хворих з пухлинами шиї.
Матеріали та методи. Проаналізовано дані УЗО 123 пацієнтів, що знаходилися на лікуванні у відділенні пухлин голови та шиї Львівського онкоцентру: 39 з пухлинами слинних залоз, 32 з кістами шиї, 43 з ураженням лімфатичних вузлів, 9 з позаорганними новоутворами. В усіх хворих проведено тонкоголкову пункційну аспіраційну біопсію утворів (n=106) або трепанбіопсію за допомогою пристрою BARD-MAGNUM (n=17).
Результати. На етапах проведення дослідження виділено наступні фактори, які впливають на якість зображення та ідентифікацію патологічного процесу: 1) нерівна поверхня досліджуваної ділянки, що погіршує контакт датчика з шкірою і утруднює зміну його положення в різних площинах (ретромандібулярна і ретроаурикулярна ділянка, (n=23); 2) зміна ехоструктури органів і тканин внаслідок розвитку в них рубцево-атрофічних процесів після хірургічного та променевого лікування (n=21); 3) ізоехогенність утворів у тканині слинної залози (n=5); 4) великі розміри пухлин і їх розташування в ’’глибоких’’ відділах шиї: парафарингеально (n=13) або ближче до основи черепа (n=3); 5) погане зображення при вираженій підшкірно-жировій клітковині, що значно ускладнює диференціацію візуалізованих структур (n=4); 6) поєднання неопластичного і запального компонентів (n=8); 7) подібність ехоструктури метастатично уражених лімфатичних вузлів і кіст (n=3). Для отримання інформативного зображення застосовували відповідні методичні прийоми дослідження: 1) обстеження хворого в різних положеннях (сидячи, з поворотом голови в різні сторони); 2) бімануальне дослідження з введенням пальця вільної руки в ротову порожнину; 3) зміна положення язика, ковтання, надування щік, напруження жувальних м’язів і м’язів шиї; 4) доплерографію для визначення особливостей кровоплину в новоутворах. Не вдалося виявити чітких ехографічних ознак патогномонічних для доброякісних і злоякісних утворів слинних залоз і позаорганних пухлин шиї. Винятком можна вважати метастатичне ураження лімфатичних вузлів шиї, яке характеризується відповідним симптомокомплеком: збільшення розміру і об’єму вузла, округла форма, нечіткий і нерівний контур; негомогенність ехоструктури з наявністю як гіпо-, так і гіперехогенних ділянок; дифузний розподіл кровоплину з наявністю або відсутністю периферичних судин. Уникненню помилок та диференційній діагностиці доброякісних і злоякісних пухлин шиї сприяло проведення тонкоголкової пункційної аспіраційної біопсії або трепанбіопсії. Точність цих методів склала 83% (n=88) і 94% (n=16) відповідно.
Висновки. Таким чином, відповідні методичні прийоми УЗО дозволяють покращити якість зображення і знизити кількість діагностичних помилок у хворих з пухлинами шиї. Для більшої достовірності диференційної діагностики доброякісних і злоякісних утворів шиї доцільна тонкоголкова пункційна аспіраційна біопсія або трепанбіопсія під ультразвуковим контролем.
