УЗД ПОВЕРХНЕВИХ ГЕМАНГІОМ В ВИБОРІ МЕТОДУ ЇХ ЛІКУВАННЯ У ДІТЕЙ

Сафанюк Л.В, Конопліцький Д.В., Сінгаєвська Т.В., Якименко О.Г.,Макогонюк С.П., Смірнова Н.М.

Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня, Україна

Вступ. Гемангіоми (ГА) зовнішньої локалізації - найбільш поширені у немовлят та дітей молодшого віку доброякісні пухлини судинного ґенезу. ГА визначаються у 1,1-2,6% новонароджених дітей, а до кінця першого року життя, цей кількісний показник досягає 10,1%, складаючи таким чином 45,7-50% всіх пухлин м’яких тканин у дітей. Постановка діагнозу ГА зовнішньої локалізації не викликає значних труднощів враховуючи значну різноманітність візуальних та пальпаторних симптомів, яка дозволяє легко їх відрізнити серед інших об’ємних утворень шкіри та слизових оболонок. Однак, не дивлячись на удавану легкість в визначенні діагнозу, у 20-35% дітей результати лікування, на сьогоднішній день, лишаються незадовільними. На думку деяких дослідників, незадовільність результатів лікування зумовлена точним визначенням індивідуальних особливостей судинного утворення у кожного конкретного пацієнта, особливо його підшкірного компонента. В зв’язку з цим, впровадження неінвазивного ультразвукового метода дослідження ГА може в повній мірі оцінити співвідношення її шкірного та підшкірного компонентів. Цей факт набуває особливої важливості на тлі складної задачі  лікування ГА, яка на сьогоднішній день не має свого остаточного тактичного вирішення, про що свідчить як відмова від лікування з ілюзорною надією на інволюцію, так і запропонована велика кількість різних методів лікування [Н.А.Окунев з співав., 2013].

Мета -  покращення результатів лікування гемангіом зовнішньої локалізації у дітей в залежності від ультразвукової картини утворення.

Матеріали та методи. Проаналізовані медичні карти стаціонарних хворих 56 дітей, обох статей, віком до 1 року з ГА зовнішньої локалізації, які знаходились в 2010-2013 р.р. на стаціонарному лікуванні в Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні. Після клінічної оцінки у 50 дітей (89,3%) проведено УЗД ділянки ГА в прямій та боковій проекціях з відповідним допплерівським картуванням. В процесі обстеження враховувалась глибина розташування пухлини, її обсяг та інтенсивність кровотоку. УЗД виконувалось апаратом PHILIPS HD XE 11 лінійним  датчиком, частота 8,0 -10,0 МГц.  

Результати. В 22 випадках (44,0%), коли був виставлений попередній діагноз: «капілярна гемангіома», в 12 (54,54%) з них при УЗД був виявлений підшкірний судинний компонент. В 28 (56,0%) у пацієнтів з діагнозом «кавернозна або комбінована гемангіома» визначався кровоток в судинах пухлини, що її харчують (артеріального, венозного та змішаного характеру). Наявність підшкірного судинного компоненту та додаткового кровотоку в судинах ГА зовнішньої локалізації дозволило визначитися з подальшою лікувальною тактикою, яка повністю виключала метод кріодеструкції. Для цієї групи дітей, в залежності від локалізації ГА, були обрані альтернативні сучасні методи лікування: у дітей з критичною локалізацією ГА використовувалось лікування пропранололом в дозі 2 мг/кг на добу, у решти дітей виконувалось інтратуморальне введення тріамценолону та бетаметазону в співвідношенні 1:1. Лікування зазначених хворих відбувалось під контролем УЗД, при якому визначались зміни метричних параметрів ГА та її харчування (судинний компонент. При неефективності зазначених методів лікування, після УЗ контролю, застосовувалось хірургічне виділення – 7 дітей.

Висновки. 1. Застосування УЗД для визначення характеристик ГА дозволяє визначити найбільш раціональний метод лікування. 2. Визначення адекватного методу лікування ГА зовнішньої локалізації дозволило в 96,0% досягнути добрих та задовільних функціональних, онкологічних та косметичних результатів лікування.