Фонодопплероентерографія – як спосіб визначення моторики кишки

²Сафанюк Л.В., ¹Якименко О.Г., ²Макогонюк С.П., ²Сігнаєвська Т.В., ²Смірнова Н.М.

¹Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова

²Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня

Вступ. Своєчасна діагностика і лікування порушень моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту дозволяє знизити рівень ускладнень і неповноцінного лікування у хворих з різною патологією тонкої та товстої кишок. Враховуючи труднощі при оцінці перистальтики при хірургічній патології, застосування фонодопплероентерографії (ФДЕГ) дозволяє об’єктивізувати моторно-евакуаторну функцію і значно полегшити клінічну оцінку стану перистальтики.

Мета. Покращення ефективності діагностики хірургічних захворювань шлунково-кишкового тракту у дітей шляхом впровадження в клінічну практику методу ФДЕГ.

Материали та методи. Для дослідження моторики кишок застосовували власно розроблену методику ФДЕГ: попередньо підключений до комп'ютера пристрій "MiniDopplex", використовували в постійному хвильовому режимі з датчиком 5МГц. Натще досліджували перистальтику тонкої та товстої кишок в „стандартних” точках аускультації в положенні пацієнта на спині, для тонкої кишки: ділянку епігастрія – 2см вище пупка та ділянку на 2 см правіше від пупка; для товстої кишки праву та ліву здухвинні ділянки, праве та ліве підребір’я. В кожній точці дослідження тривало по 5 хвилин. Це дозволило реєструвати моторну активність кишок у формі звукового сигналу, та в цифровому вигляд – графічних розгортках на екрані монітора. Обробка реєстрованих звукових даних здійснювалась за допомогою комп'ютерної програми, у вигляді амплітудно-частотної розгортки. Для визначення показників фізіологічної норми було обстежено 40 здорових дітей (20 хлопчиків та дівчаток 20) у віці від 1 місяця до 18 років. Крім того обстежено 30 дітей з різними видами порушень моторно-евакуаторної функції кишок: хронічними закрепами – 18 дітей, кишковою непрохідністю на тлі спайкової хвороби – 7 дітей, вродженими вадами товстої кишки (доліхоколон та доліхомегаколон) – 5 дітей.

Результати. Виявлено, що за умов фізіологічної норми, натще, протягом кожних 5 хвилин в проекційних ділянках тонкої кишки вдалось вислухати періодичні перистальтичні шуми однакової амплітуди та частоти, що повторюються. В залежності від віку дитини, протягом однієї хвилини вислуховували 15±3,01 різних за інтенсивністю перистальтичних шумів. При вислуховуванні натще перистальтики товстої кишки у відповідних ділянках кількість перистальтичних шумів за одну хвилину склала 5,26±1,93. Достовірна різниця кількості перистальтичних шумів між хлопчиками та дівчатками була відсутня. За умов наявності хірургічної патології, в залежності від її анатомічного рівня спостерігали зміни частотно-амплітудної характеристики, які було чітко видно на аудіо розгортках. При хронічних закрепах змін зі сторони перистальтики тонкої кишки не відмічалось, в той час як перистальтика товстої кишки, особливо в її нижніх відділах зазнавала зниження частотно-амплітудної характеристики і зменшення кількості хвиль до 2,4±1,12 за 1 хвилину. При спайковій хворобі за умов наявності злук вислуховувались змінені високотонові перистальтичні звуки з ефектом скрежету, що свідчило про звуження просвіту кишки. В привідній ділянці перистальтичні звуки були посилені, частота їх була більшою. В дистальних відділах могла бути в межах вікової фізіологічної норми, або ж частотно-амплатудно та кількісно зниженою. За умов підозри на доліхоколон чи доліхомегаколон, якісних та кількісних перистальтичних змін зазнавали всі відділи товстої кишки: на графічних розгортках зменшувались частотно-амплітудні характеристики, а кількість перистальтичних хвиль зменшувалась до 1,5±0,43 за 1 хвилину.

Висновки. В ході дослідження перистальтики методом ФДЕГ вдалось визначити характерні аудіографічні ознаки фізіологічної та патологічної перистальтики. При підозрі на хірургічну патологію, рентгенконтрасні методи дослідження в 100% підтверджували запідозрену патологію при дослідженні методом ФДЕГ.