Променева діагностика гемотораксу у пацієнтів із закритою травмою органів грудної клітки
Халатурник І.Б., Головко Т.С., Кучер А.Р.
Лікарня швидкої медичної допомоги м. Чернівці
Вступ. Травма грудної клітки (ТГК) – актуальна та багатопланова проблема невідкладної медицини. Частим ускладненням якої є гемоторакс, що при закритій травмі зустрічається в 25-50% випадків. Неповна евакуація крові з плевральної порожнини призведе до згортання гемотораксу, який може інфікуватися з утворенням емпієми. Або не інфікуватися – дифузного потовщення плеври з утворенням фіброзних тяжів, шварт, що згодом приведе до фібротораксу з втратою об’єму легені та порушенням її функції.
Мета дослідження: удосконалити діагностику гемотораксу у пацієнтів з ТГК шляхом використання ультрасонографієї (УСГ) в комплексі з традиційною рентгенографією та комп’ютерною томографією (КТ).
Матеріали та методи. Нами обстежено 41 постраждалих з гемотораксом внаслідок ТГК віком від 18 до 85років. Чоловіків було 35(85.4%), жінок – 6 (14.6%). Всіх пацієнтів поділили на дві групи: з не проникаючою ТГК (n=3 (7.3%)) та з проникаючою (n=38 (92.7%)). Такий розподіл був обумовлений станом важкості пацієнтів, об’єктивною картиною, об’ємом променевого обстеження та лікування, які суттєво відрізнялися в даних групах.
Усім постраждалим на первинному етапі діагностики було виконано оглядову рентгенографію ОГК, в 10 (24.4%) випадках рентгенографія доповнювалася КТ, у 35 (85.4%) ультрасонографією (УСГ). Динамічне УСГ-спостереження було проведене всім пацієнтам. Рентгенологічні дослідження проводили на апаратах ТУР-Д101, Neo-Diagnomax. КТ-дослідження виконували на апараті Toshiba Asterion VP, УСГ – на апаратах Toshiba Aplio XJ, УДС-6Д та портативний DP – 3300 фірми Mindray з електронним конвексним 2.5-5 МГц та лінійним 7-12МГц передавачами. Результати обстеження фіксували на фотопапір.
Результати дослідження. На первинному етапі діагностики при рентгенографії ОГК гемоторакс був діагностований в 17 (44.7%) пацієнтів з проникаючою ТГК, в 1-й групі не виявлений. При КТ гемоторакс був виявлений в 9 (90%) випадках. При УСГ – в 33 (94.3%) випадках пацієнтів 1-ї групи, (у 2 (5.7%) постраждалих УСГ була неефективною через наявність підшкірної емфіземи) та 3 (100%) пацієнтів з непроникаючим пораненням ГК. В усіх випадках при торакоцентезі чи дренуванні плевральної порожнини виділявся геморагічний вміст.
В динамічному спостереженні на 3;5;7 добу всім пацієнтам проводили УСГ . У 30 постраждалих після проведення торакоцентезу та дренування плевральної порожнини, УСГ-ознак гемотораксу не виявляли, з них у 8 пацієнтів візуалізували розшарування листків плеври анехогенним прошарком рідини від 50 до 120мм, яке розцінювали як ексудативний плеврит, що було підтверджено торакоцентезом. В 8 пацієнтів спостерігали за процесом лізису крові. Згорнутий гемоторакс розвинувся в терміни від 2 до 12 діб після травми. Ретгенологічні, КТ- та УСГ- ознаки базувалися на виявленні плеврального випоту неоднорідної структури, а наявність тромботичних згустків є патогномонічним симптомом згорнутого гемотораксу.
Висновки. Трансторакальна УСГ є методом вибору діагностики малої кількості рідини в плевральній порожнині, високоінформативна у визначенні об’єму випоту, його локалізації та ехоструктури. За допомогою УСГ ми можемо спостерігати за станом плевральних порожнин та проводити моніторинг оцінки наростання кількості рідини та зміни її структури. УСГ та КТ є основними методами діагностики згорнутого гемотораксу.