РОЛЬ УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ДІАГНОСТИКИ ПРИ ПУХЛИННИХ УТВОРЕННЯХ ШИЇ
Поліщук Л.М., Міхно С.П.
ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»
Вступ. Пухлиноподібні утворення з локалізацією на шиї ставлять перед практичним лікарями різних спеціальностей ряд проблемних діагностичних і лікувальних задач. Складна топографо-анатомічна будова шиї, тісний взаємозв'язок різноманітних за морфологією та функцією органів зумовлює багатогранність клінічних проявів при їх пухлинних ураженнях, та створює труднощі в їх диференційній діагностиці. Важливу роль у вирішенні лікувальної тактики відіграє ультразвукова діагностика цієї патології.
Мета дослідження. Аналіз структури пухлиноподібних уражень шиї та результатів їх лікування з метою удосконалення діагностично-лікувальної програми.
Матеріали і методи. Проведено аналіз лікування 298 пацієнтів із пухлинами шиї, які лікувалися у хірургічних відділеннях клінічної бази кафедри хірургії, травматології та ортопедії ФПО Дніпропетровської медичної академії за 2009-2010 рр. Серед пацієнтів переважали жінки 204(70,1%). Вік пацієнтів коливався у межах від 18 до 82 років, з перевагою вікової категорії 35-45 років – 174 58,4%) та 55-65 років - 82(27,5%). Для діагностики пухлин застосувавилсь клінічні методи обстеження, загальноклінічні та біохімічні лабораторні обстеження крові, променеві методи діагностики: ультразвукова діагностика УЗД) з прицільною тонкоголоковою аспіраційною пункційною біопсією (ТАПБ); рентгенографія; комп'ютерна і магнітнорезонансна томографія, ендоскопічні методи: ларінгоскопія, фібробронхоскопія, фіброезофагогастроскопія.
Результати і обговорення. Поява пухлиноподібного вогнища на шиї примушує лікаря вирішувати декілька важливих питань: із якої анатомічної структури походить пухлина і яку морфологічну структуру вона має. Не зважаючи на те, що більшість пухлин шиї відноситься до візуальних форм, тобто їх можливо побачити і пропальпувати, чітко визначит їх походження без допоміжних методів діагностики не можливо.
Серед пухлин шиї виділяють три групи: так звані органні пухлини, які розвиваються із глотки, гортані, щитоподібної залози, стравоходу, слинних залоз; неорганні пухлини шиї, які виникають із м'яких тканин шиї і класифікуються за гістогенетичним принципом; лімфаденопатії, як наслідок ураження лімфоретикулярної тканини при лімфогрануломатоза, лімфомах, метастатичних ураженнях, специфічних та неспецифічних запальних процесів.
Основною клінічною ознакою пухлин шиї являється наявність власне пухлиноподібного утворення на шиї, яке зберігалося більше 4 тижнів, або мало тенденцію до прогресування.
Із 298 прооперованих у 124(41,6%) пацієнтів причиною пухлин шиї були ураження лімфатичних вузлів; у 114 (38,3%) - патологія щитоподібної залози; у 28(9,4%) – ураження слинних залоз; у 14(4,7%) – ліпоми; у 11(3,7%) – серединні та бокові кісти шиї; у 5(1,7%) – фіброми; у 2(0,6%) – невріноми. Найбільш часто причиною пухлин шиї виявлялись ураження лімфатичних вузлів, серед яких у 61 (49,2%) випадків – лімфома; у 22(17,7%) – метастази; у 14(11,3%) - туберкульоз; у 12(9,7%) – реактивний лімфаденіт, у 9(7,3%) – гіперплазія; у 6(4,8%) – ВІЛ-інфекція.
Пухлинне ураження залоз, які локалізуються на шиї, зайняло друге місце серед пухлинних захворювань шиї. При цьому злоякісні пухлини щитоподібної залози спостерігались у 11(9,6%) пацієнтів, а злоякісні слинних залоз - у 15(15,1%). Третє місце у групі пацієнтів з пухлинами шиї зайняли неорганні пухлини різного походження – 32(10,7%).
У діагностиці пухлин шиї приорітетне місце займають інструментальні методи і в першу чергу УЗД, як найбільш доступний на сьогоднішній день, малоінвазивний і високоспецифічний метод. Комплексне УЗД пухлин шиї із використанням кольорового допплерівського картування, еластографії, ТАПБ дало змогу у 257(86,3%) пацієнтів вирифікувати діагноз. При УЗД основними критеріями диференційної діагностики пухлин шиї є визначення локалізації пухлини; визначення її структури та наявність чи відсутність зміни внутрішньої структури пухлини; особливості кровотоку в пухлині та поза нею; пропорційність розмірів та орієнтації пухлини; особливості структурних змін у навколишніх структурах та можливих органах „патологічної зацікавленності” (тобто джерел можливого розповсюдження).
Висновки.
1. Серед пухлин шиї основну частку складають органні ураження (щитоподібної залози, слинних залоз) та лімфаденопатії.
2. Пацієнти з локалізацією пухлин на шиї потребують комплексного клініко-лабораторного і інструментального обстеження експертного рівня та консультацій суміжних спеціалістів: отоларігнолога, стоматолога, ендокринолога, торакального хірурга, онколога.