Стан систолічної, діастолічної функції лівого шлуночка серця у онкологічних хворих при різних режимах хіміотерапевтичного лікування.
Шевчук Л.А., Солодянникова О.І., Головко Т.С.
Національний інститут раку, м. Київ, Україна.
Актуальні питання кардіодепресивного впливу хіміотерапевтичного лікування. Необхідний оптимальний метод діагностики при моніторингу терапії.
Мета роботи: вивчення систолічної, діастолічної дисфункції серця при плануванні, на етапах, по закінченню ПХТ.
Матеріал та методи: ретроспективно проаналізований моніторинг результатів ехокардіографії пацієнтів віком 21-70 років, що проходили лікування в клініці Національного інституту раку. Досліджено 2 групи пацієнтів: 1-ша – пацієнти з кардіальною патологією (43 пацієнти), 2- га - без ознак кардіальної патології (40 пацієнтів). У 1-й групі підгрупи : 7 (46,6 %) пацієнтів з лімфомою Ходжкіна (ЛХ), 21 (67,1%) - з неходжськинськими лімфомами (НХЛ), 15 (55,5%) – раком грудної залози (РГЗ). У 2- ій групі підгрупи: 8 (53,3%) - ЛХ, 30 (60,8%) – НХЛ, 12 (44,4%) – РГЗ. Усім пацієнтам виконана трансторакальна ехо-кг по стандартній методиці до проведення, на парних етапах та після ПХТ. Оцінювались лінійні розміри та об’єми ЛШ,(КСР,КСО,КДР,КДО),МШП,задньої стінки (ЗС) ЛШ, ударний об’єм (УО), фракцію викиду (ФВ) ЛШ, лінійні розміри лівого передсердя (ЛП), аорти (Ао), допплерівська оцінка швидкостей потоку трансмітрального наповнення ЛШ. Відхилення від норми показників оцінювались як прояви патології серця.
Результати: у пацієнтів 1-ї групи виявлено: розширення порожнин серця (ЛП ≥ 40 мм ± 2,2 %, збільшення КДР,КСР,КДО,КСО),наявність клапанної патології (незначної, помірної, значної регургітації), гіпертрофія міокарду ЛШ (135-140 ± 3,4 %); зниження ФВ до 10 % (до проведення терапії - 55,4 ± 3,6 %; після - 49,46 ± 2,3 %); діастолічна дисфункція 1-го,2-го,3-го типів.
У пацієнтів 2-ї групи – зниження ФВ (до 10 %) - до проведення терапії ФВ 66,4 ± 2,2 %, після – 57,2 ± 3,6 %; діастолічну дисфункцію 1-го та 2-го типу.
Висновки: ФВ ЛШ є найбільш поширеним показником при моніторингу кардіотоксичності, але при цьому не враховуються істинні масштаби ураження міокарду. Ехокардіографія з використанням розроблених показників для оцінки діастолічної функції дозволяє визначати на більш ранньому етапі субклінічні порушення функції серця.