Зв’язок маси міокарда лівого шлуночка з будовою тіла у спортсменів з різним характером тренувальних навантажень.

Стефаненко І.С., Прокопенко С.В.  

Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова

Вступ. При фізичних навантаженнях відбувається збільшення товщини стінок серця, його порожнин, причому ці зміни обумовлюються характером спортивних навантажень (Марушко Ю.В., 2008; Гунас И.В., 2011). Маса міокарда лівого шлуночка (ММЛШ) є одним з тих морфологічних показників, що зазнають змін в ході систематичних занять. Однак морфо-функціональні особливості серцево-судинної системи не можна розглядати окремо від конституціональних. Саме тому важливою є не просто оцінка змін ММЛШ у спортсменів, а саме оцінка цих змін у їх зв’язку з будовою тіла.

Мета роботи – вивчити значення ММЛШ у спортсменів, порівняти їх з показниками у осіб, які регулярно не займаються спортом, встановити залежність ММЛШ від характеру тренувальних навантажень і будови тіла.

Матеріали і методи. Обстежено 180 спортсменів чоловічої статі, юнацького віку (17 – 21 рік). За характером тренувального навантаження спортсмени, відповідно до класифікації А.Г. Дембо (1989), були розподілені на три групи: 1 група (44 особи) – ті, що розвивають швидкість і силу; 2 група (77 осіб) – ті, що розвивають вправність, швидкість і силу; 3 група (59 осіб) – ті, що розвивають вправність і швидкість. Контрольну групу склали 43 юнаки, які регулярно не займались спортом. Ультразвукове дослідження серця проводили за рекомендаціями Європейської асоціацій ехокардіографії (Lang R.M., 2006) на ехокардіографі «Ultramark-9» (ATL) (США) в М- і 2D-режимах. ММЛШ визначали за формулою Penn Convention (Devereux R.B., 1977). Антропометричне обстеження включало визначення тотальних і парціальних розмірів тіла та оцінку соматотипу (Николаев В.Г., 2007; Carter J.E.L., Heath B.H., 1990). Статистичний аналіз проводили за допомогою програмного пакету «STATISTICA 6.1».

Результати. Встановлено, що показники ММЛШ були значуще більшими (p<0,001 в усіх випадках) в групах спортсменів порівняно з контрольною групою. В 1 групі ММЛШ становила 183,57±36,76 г, в 2 групі – 173,96±33,1 г, в 3 групі – 202,26±44,06 г проти 136,77±34,93 г в контрольній групі. Серед спортсменів 1 групи ММЛШ у мезоморфів дорівнювала 180,18±22,75 г, що значуще більше (p<0,001) порівняно з контрольною групою (130,09±26,37 г). У спортсменів-ектоморфів ММЛШ становила 201,08±67,39 г, а у мезо-ектоморфів – 182,73±35,21 г, що значуще більше (p<0,05 і p<0,01 відповідно), чим в контрольній групі (125,54±24,36 г і 143,89±39,91 г відповідно). У спортсменів 2 групи ММЛШ в мезоморфів і ектоморфів була значуще більшою (177,44±35,22 г і 167,07±26,33 г, p<0,001 і p<0,05 відповідно). Спортсмени мезо-ектоморфного соматотипу мали ММЛШ 162,71±36,44 г і за цим показником значуще не відрізнялись від контрольної групи. У спортсменів 3 групи ММЛШ в мезоморфів, ектоморфів та мезо-ектоморфів становила 202,29±38,03 г, 189,49±45,92 г і 201,17±42,18 г відповідно, що в усіх трьох випадках було значуще більше, ніж в контрольній групі (p<0,001, p<0,01 і p<0,01 відповідно).

Висновки. Отримані результати підтверджують тезис про зміни показників серцево-судинної системи на фоні регулярних занять спортом і вплив на ці зміни направленості тренувального процесу. Встановлена статистично значуща різниця між показниками ММЛШ у спортсменів і осіб, які регулярно не займались спортом. Виявлена залежність ММЛШ від соматотипа спортсменів. При ехокардіографічних обстеженнях спортсменів слід враховувати як характер тренувальних навантажень, так і конституціональні типи.