АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ ТА ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ У ХВОРИХ НА ГІПОТИРЕОЗ
Фетісова Н.М., Вернигородська М.В.
Науково-дослідний інститут реабілітації інвалідів, м. Вінниця
Вступ. Артеріальна гіпертензія займає важливе місце в розвитку цереброваскулярних ускладнень у хворих на гіпотиреоз, яка розвивається приблизно в 2 рази частіше, ніж у осіб, які не хворіють на гіпотиреоз. А якщо застосувати сучасні критерії діагностики м’якої АГ, то середня частота її в популяції хворих на гіпотиреоз наближається до 60%. АГ в поєднанні з пов’язаними з гіпотиреозом метаболічними порушеннями прискорюють розвиток атеросклерозу мозкових судин і коронарних артерій серця, створюють тим самим у хворих підвищений ризик розвитку ускладнень, та інвалідності.
Мета дослідження. Оцінити структурно-функціональні зміни міокарда у хворих на гіпотиреоз в поєднанні з АГ та ішемічною хворобою серця (ІХС).
Матеріали та методи дослідження. Комплексна оцінка клініко-біологічних та інструментальних методів досліджень проведена у 104 хворих на гіпотиреоз. Середній вік хворих становив 45,8±4,7 років, середня тривалість захворювання – 9,9±2,1 років. Хворі були розподілені на 2 групи: 1 група – хворих на гіпотиреоз, 2 група – особи в поєднанні з ІХС, 3 група – хворих на гіпотиреоз в поєднанні з гіпертонічною хворобою (ГХ). Допплерехокардіографічне дослідження проводили на ультразвуковому сканері Sono АСЕ 6000С фірми Medison за стандартною методикою.
В залежності від ВТС та ІММ відмічались різні домінуючі типи ремоделювання ЛШ: в І групі виявлялась гіпертрофія міокарда ЛШ, де потовщення стінок було незначним, ВТС дорівнює 0,44±0,02; в 2 групі – гіпертрофія набуває ексцентричного типу ремоделювання, де ВТС складає 0,46±0,03, а ІММ достовірно збільшується (р<0,05); в 3 групі – концентричний тип ремоделювання, при якому суттєво збільшується як ІММ, так і ВТС (р<0,05). Аналіз трансмітрального потоку виявив зменшення максимальної швидкості (Е) в фазу раннього наповнення лівого шлуночка в 1 та 3 групах, яка була більш вираженою у хворих 3 групи. Співвідношення Е/А знижувалось вірогідно з контрольною групою в 1 та 3 групах, тоді як у 2 групі цей показник суттєво збільшувався (р<0,001), що супроводжувалося скороченням часу ізоволюмічного розслаблення (ІVRТ) і прискоренням часу швидкості раннього наповнення (Тdес). У обстежених хворих визначали різні типи діастолічної дисфункції.
Гіпотиреоз сприяє комплексній структурно-функціональній перебудові серця з виникненням в переважній більшості випадків концентричного ремоделювання та концентричної гіпертрофії лівого шлуночка з тенденцією до зменшення скоротливої здатності міокарда.
У хворих з поєднанням гіпотиреозу та ІХС спостерігаються більш значні порушення систолічної функції, змінюється геометрія серця переважно у вигляді ексцентричної гіпертрофії, виявляється діастолічна дисфункція за рестриктивним типом.
Сполучення гіпотиреозу та ГХ призводить до помірної та вираженої концентричної гіпертрофії ЛШ з формуванням суттєвого порушення як систолічної, так і діастолічної дисфункції за типом розслаблення.