ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕННЯ ДІАСТОЛІЧНОЇ ФУНКЦІЇ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТИПУ УРАЖЕННЯ КРОНАРНИХ АРТЕРІЙ

Авакумова О.М.*, Аносова Н.П.*, Ланська Л.О.*, Романенко С.В.**, Хомич А.В.*

* КЗ «Дніпровський обласний клінічний центр кардіології і кардіохірургії» Дніпровської обласної ради
** ДЗ «Дніпровська медична академія МОЗ України»

Мета дослідження: Вивчення показників сегментарної діастолічної функції (СДФ) лівого шлуночку (ЛШ) при обструктивній ішемічній хворобі серця (ІХС) у порівнянні із пацієнтами з інтактними коронарними артеріями (КА).

Матеріали і методи: 133 хворим з клінічними ознаками ІХС проведена коронароангіографія (КАГ), стандартна ехокардіографія, тканинна імпульсна доплерографія(ТІД) із визначенням швидкості діастолічного скорочення (Еm) усереднене по 12 сегментам ЛШ та (е´) фіброзного кільця мітрального клапана (МК). Розраховували показники відношення глобальної діастолічної функції (Е) до Еm та е´, IVRT, DT. За результатами КАГ пацієнти були розподілені на дві групи: стенозуючого ураження коронарних артерій (СКА) - 49 хворих, та група з інтактними КА – 84 пацієнта, порівнянні за статтю, віком, частотою виникнення і тривалістю артеріальної гіпертензії. Перенесений інфаркт міокарду без зубця Q був документований у 18,4% і 18,1% хворих груп СКА та інтакнтими КА відповідно. Цукровий діабет і важка серцева недостатність (NYHAІІІ-ІV) у пацієнтів були відсутні.

Результати: У групі обструктивною ІХС співвідношення E/A було 0,77, а у групі інтактних КА цей показник дорівював 0,81 відповідно, з низьким рівнем достовірності (р=0,22). В обох випадках спввідношення Е/А було менше за 1, що характеризує діастолічну дисфункцію (ДДФ) за типом порушення розслаблення. Тривалість інтервалу DТ становила 220 ум.од. (умовних одиниць) у першій групі, та 225 ум.од. у групі інтактних КА (р=0,85).  Тривалість інтервалу IVRТ – 108 ум. од. у хворих з обструктивною ІХС та 110 ум.од. у другій групі. (р=0,06). Аналізуючи данні порівняння глобальної діастолічної функції в обох групах ми дійшли висновку, що хворі в обох вибірках мали співставні порушення діастолічної функції, які відповідали першому типу порушення розлаблення, але у всіх випадках отримані показники були недостовірними. При аналізі сегментарної діастолічної функції ЛШ показник е' у першій групі дорівнював 7,7 ум.од. , а у групі інтактних хворих був значно вищий – 9,7 ум.од. , статистично достовірним (р<0,0001). Такий самий рівень достовірності був пристутній для співвідношення Е/Еm, у першій групі співвідношення дорівнювало 11,4 ум.од, а у групі інтактних – 8,2 ум.од. відповідно.

Висновки: Порушення глобальної діастолічної функції ЛШ в нашому дослідженні в обох групах відповідали першому типу порушення рослаблення ЛШ і були недостовірними у порівнянні з показниками порушення сегментарної діастолічної функції ЛШ, для яких були виявлені високодостовірні статистичні значення. Це підтверджує доцільність додаткового використання ТІД для раннього виявлення порушень діастолічної функції міокарда ЛШ у хворих на ІХС навіть з ангіографічно неураженими КА.