СИНДРОМ ПОДРАЗНЕНОГО КИШКІВНИКА В ПРАКТИЦІ ЛІКАРЯ УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ДІАГНОСТИКИ

 

Жайворонок М.М. 1, Кушнеров О.І.2, Федусенко О.А.3,  Садовніков С.А.4

1.        Медичне науково-практичне об’єднання «МедБуд», Київ.

2.        3-я міська клінічна поліклініка, Мінськ.

3.        Медичний центр «Доктор Лахман», Запоріжжя.

4.        Центр планування сім’ї Тамари Луговської, Дніпро.

 

Вступ. Синдром подразненого кишківника (СПК), одне з найбільш поширених захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у світі, який характеризується абдомінальним болем, дискомфортом, здуттям живота та порушенням дефекації. Виділяють чотири типи: СПК з діареєю (СПК-Д), СПК з болем або дискомфортом і переважаючий запор (СПК-З), змішаний СПК та непідтверджений СПК. Поширеність СПК становить 10-20% у світі. Нажаль, на даному етапі в літературі робіт, які присвячені ультразвуковій діагностиці СПК досить небагато. СПК - це поліетіологічне захворювання, що представляє різні форми функціональних порушень моторики, всмоктування та секреції переважно товстої кишки. Захворювання належить до так званих функціональних розладів кишківника, що спонукає лікаря виключити більш серйозні хвороби, перш ніж поставити цей діагноз.  Трансабдомінальна ультразвукова діагностика кишківника (ТУДК), безперечно, є менш інформативною аніж, фіброколоноскопія, але є неінвазивною методикою, безболісною та може використовувати для динамічного спостереження.

Мета. Оцінити можливості використання ТУДК у пацієнтів з СПК.

Матеріали та методи.  Нами обстежено 58 пацієнтів віком від 42 до 75 років, які були направлені на ТУДК амбулаторно та стаціонарно з встановленим клінічно діагнозом СПК. Із них: 16 пацієнтів з СПК-Д (12 жінок та 4 чоловіка), 21 пацієнт з СПК-З (14 жінок та 7 чоловіків) та 29 пацієнтів контрольної групи (19 жінок та 10 чоловіків). Ультразвукові дослідження (УЗД) проводилося на апаратах Esaote Seven, Philips HD 11 з мультичастотними конвексними 3,5-5 МГц та лінійними датчиками 7-12 МГц. Використовували методику трансабдомінального обстеження товстої кишки з наповненням її діагностичним розчином  500-700 мл дегазованої води. Під час ТУДК оцінювали форму, будову та функціональний стан товстої кишки.

Результати та їх обговорення.  При ТУДК у 12-ти пацієнтів (75%) з СПК-Д  були виявлені ознаки функціональних змін товстої кишки спастичного характеру, у яких під час дослідження визначалися спазмовані відділи товстої кишки різної локалізації та інтенсивності. Спазмовані відділи ободової кишки були як постійного характеру, що не розправлялися протягом дослідження, та й такі, що мали тимчасовий характер. Стінка кишки визначалась незміненою, якщо мала товщину стінки 3-4 мм із збереженням диференціації на шари. У 19-ти пацієнтів (90%) з СПК-З  відзначалися додаткові петлі товстої кишки, найчастіше це були подовжені сигмоподібний відділ ободової кишки (доліхосигма) та поперековий відділ ободової кишки (трансверзоколон) у 12 пацієнтів. Ознаки функціональних змін товстої кишки гіпотонічного характеру було діагностовано у 17 пацієнта (80%).  В контрольній групі, відповідно, функціональних змін товстої кишки спастичного характеру було діагностовано у 5 пацієнтів (17%). Одною із преваг УЗД було те, що пацієнта обстежували, як в горизонтальному так і в вертикальному положенні, що дало можливість більш детально оцінити наявність трансверзоколоноптозу та інших додаткових петель.

Висновки. Застосування ТУДК дозволяє неинвазивно отримати корисну діагностичну інформацію стосовно синдрому подразненого кишечника. Стандартні можливості проведення ТУДК товстої кишки у пацієнтів роблять його економічно вигідним, прийнятним для пацієнта та може багаторазово використовуватися по мірі необхідності в процесі лікування.