ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ УЛЬТРАЗВУКОВОГО ОБСТЕЖЕННЯ ДЛЯ ОЦІНКИ РЕЖИМУ ХАРЧУВАННЯ В МЕДИЧНОМУ ЗАКЛАДІ

Шманько В.І., Шманько Н.С.

ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця",с.Поляна, Свалявський район, Закарпатська область, Україна.

 

Вступ. Важливим елементом лікувального процесу в медичному закладі є дієтичне харчування. При цьому, окрім суто дієтологічних характеристик, значення має й режим прийому їжі, особливо для пацієнтів з хворобами органів травлення, а ультразвукове обстеження - найбільш поширений метод оцінки стану гепатобіліарної системи.

Мета. Об’єм жовчного міхура може слугувати показником готовності організму до перетравлення їжі, тому його заміри у пацієнтів в різні часові проміжки дозволяють оцінити оптимальність режиму харчування в медичному закладі.

Матеріали та методи. Вивчено показник об’єму жовчного міхура у 21 пацієнта гастроентерологічного відділення ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" при обстеженні до сніданку (8.00 к.ч.), через пять годин після сніданку - перед обідом (13.00 к.ч.), через пять (18.00 к.ч.), шість (19.00 к.ч.) і сім (20.00 к.ч.) годин після обіду - перед сніданком. З метою чистоти експерименту і усунення можливих зовнішніх впливів пацієнтам було запропоновано не приймати в день обстеження протягом пяти годин до кожного заміру лікувальних процедур, обмежити фізичні навантаження, заборонено прийом додаткової їжі та питва за вийнятком прісної води. Обстеження проводилося ультразвуковим сканером Aloka Prosound SSD-3500 з конвексним секторним датчиком UST-9123.

Результати. Статистично упосереднений показник об’єму жовчного міхура натще у хворих при першому замірі до 8.00 к.ч. склав 38,48±2,61 мл, що свідчить про хороше наповнення жовчного міхура. Після сніданку об’єм жовчного міхура передбачувано зменшувався внаслідок його скорочення на їжу. Заміри перед обідом (до 13.00 к.ч.) показали, що об’єм жовчного міхура практично відновлювався - 34,23±2,13 мл (р>0,05) з послідуючим повторним скороченням після прийому їжі. Але під час обстежень о 18.00 к.ч. показник об’єму жовчного міхіра суттєво і статистично вірогідно відрізнявся від результатів попередніх двох замірів і становив 14,23±0,89 мл (р<0,001), тобто, не проходило повноцінного накопичення жовчі для перетравлення їжі. Вже на шостій годині після обіднього прийому їжі (19.00 к.ч.) помічено динаміку до підвищення об’єму жовчного міхура до 17,16±2,01 мл, а на сьомій годині після обіду (20.00 к.ч.) ці зміни набули чіткої статистичної вірогідності - 24,32±2,61 мл (р<0,05) і об’єм жовчного міхура досяг достатнього упосередненого рівня готовності до повноцінного травлення. Отримані результати узгоджуються також з клінічними спостереженнями.

Висновки. Підтведжується раціональність часу сніданку та обіду в медичному закладі, але є підстави рекомендувати більш пізній вечірній прийом їжі, або ж розподіл вечері на два прийоми меншими порціями - в стандартний час та через дві години додатково. При цьому, скорочення часового проміжку між вечерею та сніданком також сприятиме зменшенню ранкових показників об’єму жовчного міхура, які в нашому випадку мали тенденцію до завишення - схильність до "застою" жовчі.