Допплерографічна діагностика порушення прохідності черевного стовбура та верхньої мезентеріальної артерії
Буймістр Н.І., Ткач Є.П.
м.Чернівці, Україна, Чернівецький обласний діагностичний центр, Буковинський державний медичний університет
Вступ
Складність допплерографічної діагностики атеросклеротичного ураження черевного стовбура, мезентеріальних артерій, що перебігає з ознаками хронічної ішемічної хвороби кишечника часто полягає у відсутності діагностично значимих порушень кровоплину поза періодом травлення (навантаження) на органи травного каналу. Тому для покращення візуалізації вказаних судин було застосовано стандартне вуглеводне навантаження, методика якого визнана пріоритетною.
Матеріали та методи
Було обстежено 30 пацієнтів на ішемічну хворобу серця з ознаками атеросклеротичного ураження мезентеріальних артерій (АУМА) (основна група) та 12 практично здорових осіб (група контролю). Допплерографічні дослідження проводили за допомогою ультразвукового діагностичного приладу
"АU4 IDEA" № 20137 BIOMEDICA (Італія) за загальноприйнятими методиками. Для коректної реєстрації спектрограм кровоплину контрольний об'єм розміщувався в тих сегментах судин, де кути між анатомічним ходом судини та ультразвуковим променем не перевищували 60?. В дослідженні було використано провокаційне ентеральне глюкозне навантаження (50 г глюкози в 200 мл кип'яченої води) натще. До та після (через 45-60 хв) навантаження реєструвались параметри імпульснохвильової допплерографії: пікова систолічна, кінцева діастолічна, середня швидкості кровоплину, індекс резистивності та пульсаційний індекс черевного стовбура (ЧС), верхньої мезентеріальної артерії (ВМА).
Результаты
Порівнюючи рівні приросту показників кровоплину у ЧС в умовах підвищеної функціональної активності кишечника у основній та контрольній групах встановлено достовірно вищий рівень приросту пікової систолічної швидкості у пацієнтів на ІХС з клінічними ознаками АУМА (139,21± 5,35% проти 112,83±1,73) (p<0,001), кінцева діастолічна швидкість інтенсивніше наростала в контрольній групі (136,39 %) у порівнянні з оcновною (126,17%) (p>0,05).
У ВМА на фоні провокативної вуглеводневої проби в основній групі встановлено достовірно вищий рівень приросту пікової систолічної швидкості (142,21±9,38% проти 103,14±4,64% у контрольній групі) (p<0,001), кінцева діастолічна швидкість більш істотно наростала у групі практично здорових осіб (241,73±22,38% проти 131,13±6,26%) (p<0,001).
Проводячи якісний аналіз допплерограм встановлено, що у пацієнтів контрольної групи при проведенні навантажувальної проби глюкозою, зростають лінійні параметри швидкості кровоплину в ЧС та ВМА в основному за рахунок діастолічного компоненту, знижуються величини індексів резистивності та пульсативності. У пацієнтів основної групи зареєстрована інша закономірність змін динаміки кровоплину за результатами проведення навантаження: зростають лінійні параметри швидкості кровоплину в основному за рахунок систолічного компоненту та середньої швидкості кровоплину (остання раніше реагує на зміни просвіту та тонусу судин), збільшуються величини індексів резистивності та пульсативності, які відображають стан судинного опору, що свідчить про зміни стану регіонарного судинного русла та порушення прохідності ЧС та ВМА.
Висновки
Маркерами порушення прохідності черевного стовбура та верхньої мезентеріальної артерії при їх атеросклеротичному ураженні є зменшення питомої ваги діастолічного компоненту допплерограми на фоні зростання пікової систолічної та середньої швидкостей кровоплину, зростання індексів резистивності та пульсативності в динаміці вуглеводного навантаження.