Іванів Ю.А., Кулик Л.В., Орищин Н.Д., Кузів О.С.

Львів, Україна, Кафедра променевої діагностики факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (зав.каф. доц.Ю.А.Іванів)

Вступ

За останні роки зросла частка хворих на мітральну недостатність (МН), яким проводять відновні операції. Збереження власного мітрального клапана (МК) з підклапанним апаратом запобігає дисфункції лівого шлуночка і зумовлює ліпші віддалені результати. Чітке розуміння можливостей ЕхоКГ і здатності спеціаліста, який виконує обстеження, визначити анатомічні зміни, відповільні за МН, дають хірургові впевненість у тому, що він зможе провести успішну корекцію, і тим самим обгрунтувати раннє втручання.

Мета роботи

Мета роботи- ретроспективне дослідження можливостей ЕхоКГ адекватно оцінити вірогідність клапанозберігаючої операції у хворих на МН.

Матеріали та методи

 

Проведено аналіз 84 послідовних випадків хірургічного лікування

"чистої" МН за період з вересня 2000 року до жовтня 2004 року. ЕхоКГ дослідження проводили з особливою увагою на виявлення механізму МН і можливості реконструктивного втручання, вірогідність якого оцінювали як високу, середню чи низьку. Анатомічні зміни МК, які були причиною недостатності, класифікували на такі групи: 1) нормальні стулки - функціональна недостатність; 2) органічні зміни з гіпермобільністю стулок; 3) органічні зміни без гіпермобільності стулок.

Результати

 

МН розцінили як функціональну в 6 випадках (7%), органічну з гіпермобільністю стулок - у 60 випадках (71%), органічну без гіпермобільності стулок - у 18 випадках (22%). Найбільшу частку склали хворі на первинний інфекційний ендокардит (32), а в інших 7 інфекційний ендокардит був ускладнням пролапсу МК з міксоматозною дегенерацією стулок. Класичний пролапс з міксоматозом стулок і видовженням потовщених сухожильних хорд виявлено у 8 хворих. Обриви нормальних на вигляд стулок чи розриви сухожильних хорд без очевидної причини сталися в 16 хворих. Травматична МН з розривом сухожильних хорд була в 4 хворих, а з розривом папілярного м'яза - у 2. Синдром Марфана з вираженим пролапсом МК - у 3 випадках. У 6 хворих причиною важкої МН був постінфарктний кардіосклероз, у 2 - ішемічний некроз задньо-латерального папілярного м'яза з відривом його голівки. Лише в 4 хворих "чиста" МН мала ревматичне походження.

Пластичні втручання на клапані як первинну операцію виконали 34 хворим (40%). Найчастіше пластику клапана проводили у випадках функціональної МН (83%). При органічній МН з гіпермобільністю стулок клапан зберегли у 42% пацієнтів, переважно з відривом чи пролапсом середнього сегмента задньої стулки. При органічній МН без гіпермобільності стулок пластичні втручання провели лише у 22% випадків. Доопераційно оцінена вірогідність реконструктивної операції виявилася достатньо точною. З 29 випадків, де вірогідність визначили як високу, пластичне втручання виконали у 21 (72%), а у випадку середньої вірогідності - в 11 з 23 випадків (48%). Лише у 2 з 32 хворих (6%) з низькою вірогідністю здійснили пластичне втручання.

Висновки

На підставі ретельно проведеного ЕхоКГ обстеження вдається передбачити можливість реконструктивної операції при МН і достатньо точно класифікувати випадки за вірогідністю такого втручання. З метою вибору хірургічної тактики ЕхоКГ повинна чітко з'ясувати причину недостатності замикальної функції і включати послідовну оцінку органічних змін стулок, їх рухомості і коаптації, функціонального стану ЛШ, а у випадках гіпермобільного фрагмента стулки - його локалізацію.