Нові методологічні аспекти дослідження функції ендотелію на плечовій артерії
Динник О.Б., Тарасюк Б.А., Мишанич О.М.
м.Київ, Медичне науково-практичне об"єднання "Медбуд", Кафедра радіології Київської медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика, Інститут педіатрії,акушерства та гінекології АМН України
Вступ
Методика вивчення стану ендотелію за допомогою УЗ була запропонована в 1992 році Celermajer D. S. та співавторами. В основі ультразвукового методу лежить тест з вивчення реакції ендотелію на фармакологічні і фізіологічні стимули і залежить від здатності ендотелію утворювати оксид азоту (NO). За останнє десятиріччя ця методика була доповнена багатьма допплерівськими параметрами, які дають можливість більш точно визначити функцію ендотелію.
При проведенні обстеження ми зіткнулися з такими труднощами:
- Неможливістю протягом всього часу обстеження утримати датчик в одному положенні.
- Під час проведення обстеження технічно неможливо провести розрахунок всіх показників які необхідні для правильної оцінки функції ендотелія.
Мета дослідження
. Встановити діагностичні можливості визначення показників нормальної ендотеліальної функції плечової артерії за допомогою програмно-апаратного комплексу спеціально розробленого для обстеження.
Матеріали та методи
Функцію ендотелія оцінювали за методикою запропонованою Celermajer D. S. та співавторами, яку було вдосконалено за допомогою пристрою та спеціальної програми для обрахунку показників.Дослідження проводили вранці натще використовуючи ультразвукову систему En Visor C HD з широкополосним лінійним датчиком високої точності який працює в діапазоні від 5 до 12 МГц. Перед дослідженням всім вимірювався артеріальний тиск .Контроль А/Т здійснювався протягом всього дослідження за допомогою автоматичного, цифрового вимірювача артеріального тиску і пульсу-Samsung SBM-600F.
Дослідження починали після 10-хвилинного перебування пацієнта в горизонтальному положенні в приміщенні, де за допомогою кондиціонера підтримувалась постійна температура повітря. З метою виявлення вираженості ендотеліальної дисфункції вимірювали діаметр плечової артерії (ПА) в поздовжньому розрізі на 2-15 см вище ліктьового згину до і після проби з реактивною гіперемією протягом 5 хвилин (на 30секунді і 1,2,3,4,5, хвилинах). Для фіксації датчика і верхньої кінцівки в одному положенні протягом всього часу дослідження ми використали спеціально розроблений пристрій, за допомогою якого протягом всього дослідження візуалізація плечової артерії проводилась строго в одному положенні протягом всього дослідження. Завдяки такій фіксації датчика і верхньої кінцівки у оператора звільнилась друга рука, що дало змогу нам більш точно проводити вимірювання показників вивчення функції ендотелію. Одночасно з цим проводилась паралельна реєстрація показників ЕКГ і контроль А/Т на лівій руці. Манжету сфігмоманометра
ми накладали на передпліччя та накачували її до тиску на 50 мм.рт.ст. більше за систолічний АТ. Тривалість фази оклюзії складала 5 хвилин. Протягом всього часу обстеження нами записувалось на відеокамеру, зображення з якої зберігалось на сервері. Після цього на збережених зображеннях проводився розрахунок показників функції ендотелію. Для розрахунку показників ми використовували спеціально розроблену компанією
"Радмір" програму. Використовуючи цю програму ми мали змогу з точністю до секунди вираховувати показники які найбільш точно дають змогу оцінити функцію ендотелію.
Вимірювання проводились в фазу систоли ,яка відповідає зубцю Т на ЕКГ так і діастоли- початок зубця R на ЕКГ. Це товщина комплекса інтима-медіа в систолу і діастолу (КІМs,КІМd) пікову систолічну (Vps) і діастолічну (Vеd) швидкості, просвіт артерії в систолу і діастолу (ПСs,ПСd), процент зміни просвіту судини в діастолу і систолу (%ПСs,%ПСd),відносний систолічний приріст судини (ВСП), середню по часу максимальну швидкість кровотоку за цикл (TAMX) , середню по часу швидкість у допплерівському спектрі за цикл (TAV), час акцелерації(прискорення, АТ), величина акцелерації (АІ), індекс резистентності (RI) та пульсовий індекс (PI),об"ємна швидкість в діастолу і систолу (Vvold, Vvols). Нормальною реакцією ПА вважали її дилатацію на фоні реактивної гіперемії на 6% і більше від початкового діаметру, менші показники або вазоконстрикцію розцінювали як патологію.