РЕЗУЛЬТАТИ ЕХО-ДОППЛЕРКАРДІОГРАФІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ Q-ІНФАРКТ МІОКАРДА
Настіна О.М. , Хомазюк І.М.
Київ, Україна, Науковий центр радіаційної медицини АМН України
Вступ. Інфаркт міокарда (ІМ) залишається однією із основних проблем для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Це обумовлено його поширеністю, високим рівнем госпіталізації та втрати працездатності.
Мета роботи - визначення особливостей змін структури і функцій серця у постраждалих при Чорнобильській катастрофі, які перенесли Q-ІМ за даними довгострокового ехо-допплеркардіографічного моніторингу.
Матеріали та методи. Обстежено 60 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які перенесли Q-ІМ. Тривалість нагляду у постінфарктний період три роки. Середній вік обстежених 57,7±1,4 років. Для ехо-і допплеркардіографічного дослідження використовували ультразвуковий діагностичний апарат «Aloka-630». Визначали товщину задньої стінки ЛШ і міжшлуночкової перетинки (МШП) в діастолу, масу міокарда ЛШ та її індекс, кінцевий діастолічний (КДР) і систолічний (КСР) розміри ЛШ, передньо-задній розмір лівого передсердя (ЛП), кінцевий діастолічний об’єм (КДО), кінцевий систолічний об’єм (КСО), фракцію викиду (ФВ), максимальну швидкість раннього (Е) і пізнього (А) діастолічного наповнення лівого шлуночка, їх відношення (Е/А), час ізоволюметричного розслаблення (IVRT). Для автоматизованого аналізу застосовували програму «Excel-70».
Результати. При обстеженні хворих у постінфарктний період КСР у 91,7 % перевищував 38 мм, КДР був більшим за 57 мм в 60 %. Ліве передсердя у 78,6 % було збільшено до 40 мм та вище. Гіпертрофію ЛШ встановлено в 66,7 % випадків. Маса міокарда ЛШ склала 373,4±15,6 г. Екскурсія задньої стінки ЛШ у 62,5 % була знижена. Гіпокінезія МШП склала 85,7 % випадків. Протягом одного року КСР збільшився на 1 мм (P>0,05), КДР – на 0,4 мм (P>0,05). Потовщення задньої стінки ЛШ та МШП склало 0,1-0,3 мм. Передньозадній розмір ЛП збільшився на 0,6 мм (P>0,05). Впродовж трьох років показники структурного ураження серця досягли вірогідного рівня (P<0,05). Встановлено зростання випадків гіпо-і акінезії сегментів МШП і задньої стінки ЛШ. Результати дослідження функцій ЛШ, показали, що в 69,2 % хворих КСО був більше 65 мл. Кінцевий діастолічний об’єм перевищував 160 мл в 46,7 %. Фракція викиду у цих хворих була знижена і склала 50,7±1,5 %. Диастолічна дисфункція ЛШ була встановлена в 80 % хворих. Зміни показників, що характеризують систолічну та діастолічну функції ЛШ, через 1 рік були статистично мало значимі. Протягом 3 років спостерігали збільшення КСО на 12 мл (P<0,05), КДО – на 18 мл (P<0,05), зниження ФВ на 16 % (P<0,05). Кількість випадків систолічної дисфункції ЛШ зросло до 93 %. Погіршення стану систолічного скорочення ЛШ поєднувалось з порушенням його діастолічного розслаблення. Тривале ехо-допплеркардіографічне дослідження серця у постінфарктний період, показало, що протягом трьох років вірогідно збільшились КСР, ЛП та знизилась екскурсія задньої стінки ЛШ. Вірогідного рівня досягли зміни КСО, ФВ, із показників діастолічної функції ЛШ серця найбільш чутливим був час ізоволюметричного розслаблення.
Висновок. Моніторинг ехо-допплеркардіографічних показників дає змогу об’єктивно характеризувати перебіг постінфарктного періоду, має значення для забезпечення його стабілізації і визначення кардіальних ускладнень