РЕЗУЛЬТАТИ ЕЛЕКТРОНЕЙРОМІОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРИХ З ХРОНІЧНОЮ ВЕНОЗНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ НИЖНІХ КІНЦІВОК
Харченко О.О., Борець О.О., Дзевицький Д.І.
Дніпропетровськ, Україна, Український державний НДІ медико-соціальних проблем ін-валідності
Вступ. Склеротичні зміни шкіри та підшкірної клітковини, склероз фасцій у хворих з хронічною венозною недостатністю нижніх кінцівок (ХВН) супроводжується підвищен-ням тканинного тиску (ТТ), що в багатьох випадках є причиною розвитку неврологічних проявів ХВН. За даними деяких авторів існує залежність стану нервово-м’язового апара-ту нижніх кінцівок від ступеню венозної недостатності.
Мета дослідження - визначення характеру ураження нервово-м’язового апарату у хво-рих на хронічну венозну недостатність.
Матеріали і методи. Проведено обстеження 57 хворих на ХВН, причинами розвитку якої у 28 (49,1%) хворих була варикозна хвороба та у 29 (50,9%) - післятромбофлебітич-на хвороба. Серед обстежених було 26 (45,6%) жінок та 31 (54,4%) чоловік. Середній вік хворих склав 48,9±11,9 років. Критеріями виключення з дослідження були захворюван-ня, які супроводжуються ураженням периферичної нервової системи та нервово-м’язового апарату. Всім хворим проведено двобічне визначення тканинного тиску (ТТ) за методикою T. E. Whitesides (1975 р.) у модифікації В. І. Гайовича та співавторів (1992 р.). Стан нервово-м’язового системи проводили методом стимуляційної електроней-роміографії (ЕНМГ). Досліджували сумарний потенціал м’язових волокон (М-відповідь), що реєстрували з m.extensor digitorum brevis et m.abductor hallucis при стимуляції n.peronaeus et n.tibialis, швидкість розповсюдження збудження (ШРЗ) по рухових аксо-нах великогомілкового і малогомілкового нервів на ділянці підколінна ямка – гомілковий суглоб, та резидуальну латентність викликаної активності. В залежності від тяжкості ХВН за хворі були розподілені на чотири групи класифікацією Є. Г. Яблукова (1999). В I групі (12 осіб) визначалась 0 ступінь ХВН, в II (15 осіб) – І ступінь, в III (16 осіб) та IV (14 осіб) - ІІ та ІІІ ступінь відповідно.
Результати дослідження. За результатами дослідження у пацієнтів I групи електроміог-рафічні показники не виходили за рамки вікової норми. В II групі в 26,6 % випадків (4 хворих) визначалось зниження амплітуді М-відповіді з m.abductor hallucis, в 40 % (6 хво-рих) зростання резидуаоьної латентності та в 13,3 % (2 хворих) зниження ШРЗ по аксо-нах великогомілкового нерва. В III групі зниження амплітуди М-відповіді з m.abductor hallucis зареєстровано в 25 % випадків (4 хворих), зростання резидуальної латентності в 56,2 % (9 хворих), зменшення ШРЗ по аксонах великогомілкового нерва в 18,7 % (3 хво-рих). В IV групі ці показники склали 28,5 % (4 хворих), 42,8 % (6 хворих) і 21,4 % (4 хворих) випадків відповідно. При цьому розподілі спостережень статистично значимої міжгрупової різниці показників електронейроміографічного дослідження не визначено, але спостерігалась зворотня статистична залежність амплітуди М-відповіді, ШРЗ та ре-зидуальної латентності від значень ТТ. Таким чином, характер зв’язку параметрів ЕНМГ та ТТ дозволяють дійти висновку, що набряк, який є проявом І – ІІІ ступенів ХВН, ви-значає підвищення ТТ та впливає на вираженість змін нервово-м’язового апарату.
Висновки. Зміни нервово-м’язового апарату гомілки при ХВН характеризуються розла-дами електричної активності м’язів та ушкодженнями аксонів рухових нервів, які не за-лежать від клінічної тяжкості захворювання та характеру ураження венозної системи. Провідну роль у розвитку неврологічніх проявів при ХВН відіграє набряк тканин і як на-слідок цього, підвищення тканинного тиску.