УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА ПОВНОЇ РЕГРЕСІЇ МЕТАСТАЗІВ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ У ПЕЧІНКУ ПІД ДІЄЮ ХІМІОТЕРАПІЇ У КОРОТКИЙ ТЕРМІН (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)

Бубнов Р.В., Остапенко Т.В., Мухомор О.І.

Київ, Україна, Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами


Вступ. Описано випадок первинного виявлення метастазів в печінці у пацієнтки, хворої на рак молочної залози IV стадії (за наявністю метастазів у кістки, легені) при ультразвуковому дослідженні (УЗД) та їх повної регресії через 6 тижнів після призначення раніше не застосованого пегільованого ліпосомального доксорубіцину.


Матеріали і методи (опис клінічного випадку). Пацієнтка, 49 років, поступ ила в терапевтичне відділення з діагнозом: рак молочної залози, 4 стадія, 4 клінічна група. Метастази у кістки, легені, печінку. Ракова інтоксикація. Кахектичний синдром. У 2000 році була проведена правобічна мастектомія. З того часу періодично отримує курси хіміотерапії. Стан поступово погіршувався.

Дані УЗД від 12.04.2007. Печінка розмірами: передньо-задній розмір 120 мм; косий вертикальний розмір 138 мм. Паренхіма середньої ехогенності. В правій долі визначаються множинні солідні формації розмірами 13-20 мм неправильної форми, дещо підвищеної ехогенності з вираженим halo. Локалізовані утвори у п’ятому, шостому, сьомому сегментах, один - парапортально без явищ компресії воріт. Інші органи черевної порожнини без видимих змін. В обох плевральних порожнинах визначаєтсья вільна рідина: у правій - 300-400 мл, у лівій - біля 100 мл. Висновок УЗД. Метастазне ураження печінки. Двобічний гідроторакс (метастазного генезу).

Після призначення раніше не застосованого пегільованого ліпосомального доксорубіцину при наступних УЗД від 24.05.2007 (контрольне дослідження через 6 тижнів після первинного виявлення метастазів у печінку) та 26.06.2007 (через 10 тижнів) раніше досліджуваних вогнищ печінки не виявлялося. Утримувався правобічний гідроторакс.


Результати та їх обговорення. Факт регресії метастазів підтверджено двома незалежними фахівцями з ультразвукової діагностики. Покращився загальний стан пацієнтки та відмічена позитивна динаміка вогнищевого (метастазного) ураження легень. Враховуючи важкість стану хворої з наявністю ракової інтоксикації та порушенням видільної функції нирок, вважалося недоцільним проводити комп’ютерну томографію з болюсним внутрішньовенним контрастуванням та інші променеві та інвазійні методи дослідження для верифікації діагнозу, а зникнення сонографічних ознак метастазів помітних розмірів є досить очевидним.

Проведено огляд світових джерел за темою сучасних підходів до діагностики, лікування метастазного раку молочної залози, інтерпретації параклінічних даних для оцінки ефективності лікування та прогнозування перебігу хвороби. Повідомлення про задокументовані випадки повної структурної регресії пухлини молочної залози та її метастазів є вкрай рідкими. Нами не знайдено даних про виявлення при ультразвуковому дослідженні повної регресії метастазів після призначення пегільованого ліпосомального доксорубіцину. Автори усвідомлюють факт можливої наявності резидуальних метастазних клітин в печінці, а також можливість існування «прозорих для ультразвукової діагностики» вогнищ, але одночасно можна сприймати за факт, що при редукції метастазів лише за даними ультразвукової діагностики, їх справжня кількість, розміри та токсичний вплив на організм значно зменшуються, про що свідчить покращення загального стану пацієнтки. Хоча зникнення метастазів раку молочної залози не означає повного вилікування пацієнток, тривалість їхнього життя при цьому за літературними даними, достовірно подовжується.


Висновок. Прогноз для життя та одужання даної пацієнтки залишається серйозним. Оцінка тривалості та якості життя таких пацієнтів ще остаточно не вивчена, тому такі пацієнти потребують пильного терапевтичного нагляду. Враховуючи мізерну кількість задокументованих випадків структурної регресії раку, реєстрація таких станів є корисною як для ретроспективного аналізу, так і прогнозування ефекту терапії.