УЛЬТРАЗВУКОВА ОЦІНКА СПЕКТРУ ПІСЛЯІНФАРКТНИХ РОЗРИВІВ МІЖШЛУНОЧКОВОЇ ПЕРЕГОРОДКИ
Орищин Н.Д., Іванів Ю.А., Павлик С.С.*, Березний І.М.*
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького,
Львівський обласний кардіологічний центр*
Вступ. Розрив міжшлуночкової перегородки (МШП) ускладнює перебіг гострого інфаркту міокарда (ІМ) у 1-2% випадків і є причиною до 5% смертей у ранньому періоді ІМ. Метод ехокардіоґрафії дозволяє диференціювати розрив МШП від інших механічних ускладнень ІМ, деталізувати анатомічні особливості дефекту МШП, оцінити функцію шлуночків серця та визначити тиск в легеневій артерії (ЛА).
Мета: вивчити спектр структурних та функціональних порушень при розриві МШП на гострій стадії ІМ та визначити ехокардіографічні предиктори прогнозу.
Матеріал і методи. З 2006 по 2009 рік обстежили 28 пацієнтів інфарктного відділення ЛОКЦ з підозрою на механічне ускладнення ІМ. Ультразвукове обстеження серця виконували на діагностичному апараті Siemens Sonoline Versa. Диференціювали розрив МШП від гострої ішемічної мітральної недостатності. Оцінювали місце і розмір дефекту, градієнт тиску між лівим і правим шлуночком (ЛШ і ПШ), функціональний стан ПШ, тиск у ЛА. Для оцінки систолічної функції ПШ визначали систолічну екскурсію площини кільця тристулкового клапана (TAPSE).
Результати. За 4 роки (2006-2009) у Львівському кардіологічному центрі діагностували ехокардіографічно 18 випадків розриву МШП внаслідок гострого інфаркту міокарда (ІМ), що становить 0,68% від загального числа пацієнтів із гострим інфарктом міокарда і 1,05% від пацієнтів інфарктом міокарда із зубцем Q. У 8 випадках діагноз підтверджено при хірургічному втручанні, 10 випадках – на автопсії. Чутливість ехокардіографії у діагностиці та встановленні локалізації дефекту МШП становила 100% згідно локалізації та анатомічного типу дефекту. Розрив МШП настав внаслідок переднього ІМ у 11 пацієнтів (61,5%), внаслідок нижнього ІМ – у 7 пацієнтів.(38,5%). У хворих із переднім ІМ дефект МШП локалізувався у середньому сегменті МШП у 3 осіб, верхівковому сегменті МШП – у 8 осіб. Анатомічний тип розшарування при передніх ІМ був простим у 4 пацієнтів, складним у 8 пацієнтів. При нижніх ІМ дефект локалізований у базальній частині МШП, анатомічний тип розриву складний. Фракція викиду (ФВ) ЛШ при передніх ІМ з розривом МШП становила 34,5±8,9% (від 20 до 45%), при нижніх ІМ 47,5±7,7% (від 38% до 58%). Систолічна функція ПШ була помірно зниженою і істотно не відрізнялася при передній і нижній локалізації ІМ (TAPSE 17,8±4,32 мм і 17,3±4,41 мм відповідно). Систолічний тиск у легеневій артерії становив 55,4±10,45 мм рт. ст. при передніх ІМ і 61,5±8,8 мм рт. ст. при нижніх ІМ. 10 хворих померло без виконання операції (8 пацієнтів із переднім ІМ, 2 пацієнти із нижнім ІМ), у 8 виконана пластика розриву. У пацієнтів, яким не виконували хірургічного втручання, порівняно з прооперованими, була нижча систолічна функція ЛШ (ФВ 35,3±8,36% проти 44,8±4,45%, p<0,05), нижча систолічна функція ПШ (TAPSE 15,6±3,42 мм проти 23,7± 3,72 мм, p<0,05), вищий тиск у ЛА (69,1±12,2 мм рт. ст. проти 44,6±4,35 мм рт. ст., p<0,05).
Висновки. Ехокардіографія є чутливим і точним методом діагностики розриву МШП, оцінка локалізації розриву та функціонального стану серця дає можливість уникнути інвазивних діагностичних втручань перед невідкладним хірургічним лікуванням. Розрив МШП частіше настає внаслідок передніх ІМ і є прогностично несприятливим при значній систолічній дисфункції ЛШ. Серед оперованих пацієнтів негативними прогностичними факторами є діафрагмальна локалізація ІМ, дисфункція ПШ і висока легенева гіпертензія.