ГЕМОДИНАМІКА НИЖНЬОЇ БРИЖОВОЇ АРТЕРІЇ В УМОВАХ ГІДРОКОЛОНОСОНОГРАФІЇ  

¹Жайворонок М.М., ²Динник О.Б. ,³Федусенко О.А.,

1. Медичне науково-практичне об’єднання «МедБуд», м.Київ.
2. ДУ «Інститут фізіології ім.О.О.Богомольця НАН України», м.Київ.
3. Кафедра променевої діагностики, НМАПО ім.П.Л.Шупика, м.Київ.

        Вступ.  Однією з актуальних проблем медицини є променева діагностика хронічної мезентеріальної ішемії (ХМІ). Не дивлячись на досить типові клінічні прояви ХМІ в більшості випадків діагноз встановлюється протягом декількох років, а інколи і десятиліть. Тривалий час контингент таких пацієнтів лікується від гастродуоденіту, хронічного панкреатиту або коліту. Знання реактивних змін гемодинаміки нижньої брижової артерії (НБА) може наблизити лікаря-сонолога до діагнозу ХМІ.      

      Мета.  Вивчити за допомогою ультразвукової допплерографії (УЗДГ) особливості спланхнічного кровоплину НБА при різних станах ободової кишки – після очищення та при заповненні товстої кишки рідиною в умовах гідроколоносонографії. 

      Матеріали та методи. Нами обстежено 61 пацієнт віком від 17 до 52 років. УЗ дослідження проводилося на апаратах Esaote Seven, Philips HD 11 та Radmir Ultima PA  з мультичастотними конвексними 3,5-5 МГц та лінійними датчиками 7-12 МГц. Застосовували технології покращення В-зображення. НБА досліджувалася у кожного пацієнта: 1) натщесерце, після повного очищення товстої кишки від калових мас стандартним способом – поетапним добовим застосуванням розчину поліетиленгліколю (макрогол 4000); 2)  натщесерце, через 10 хвилин після наповнення товстої кишки  per rectum розчином - 500 мл дегазованої води температури тіла 38 С˚ для гідроколоносонографії.     

     Результати та їх обговорення. Суб'єктивно введення розчину в товсту кишку пацієнтами переносилось задовільно.

     При обстеженні натщесерце, після повного очищення товстої кишки від калових мас у НБА PSV складала 89,7±31,7 см/с і EDV – -15,8±4,6 см/с, відповідно. RI визначався на рівні 1,13±0,8. Через 10 хвилин після наповненням товстої кишки  розчином дегазованої води у НБА PSV збільшилася до 112,7±45,9 см/с і EDV – 21,1±6,2 см/с, відповідно. RI визначався на рівні 0,69±0,7. Отримані результати свідчать про залежність реактивної гемодинаміки у НБА при різних її функціональних станах, що в подальшому дозволить більш детально визначити особливості параметрів УЗДГ при колітах та ХМІ.    

     Висновок. УЗДГ під час проведення гідроколоносонографії виявила зростання швидкості кровоплину у НБА та зменшення периферичного опору, що свідчить про підвищення функціональної активності кишківника в басейні васкуляризації НБА.  Оцінка реактивних змін гемодинаміки НБА при різних функціональних станах може стати критерієм ранньої діагностики ХМІ та в перспективі забезпечить УЗДГ місце «метода першої лінії» завдяки неінвазивності та доступності.