ПАТОЛОГІЯ ПІДШКІРНО-ЖИРОВОЇ КЛІТКОВИНИ В СОНОГРАФІЧНОМУ ЗОБРАЖЕННІ

Кривенко Н.Є.
Київ

Вступ. Підшкірно-жирова клітковина (ПЖК) або гіподерма – прошарок між шкірою та більш глибоко розташованими м’язовими структурами, який складається з жирових клітин та сполучної тканини. ПЖК виконує амортизаційну функцію, тому часто ушкоджується при механічному впливі. Також ПЖК є енергетичним депо організму . Дослідження ПЖК є невід’ємною часткою сонографії м’яких тканих різних ділянок тіла.

Мета. Проаналізувати семіотику патологічних змін в ПЖК при дифузних та вогнищевих ураженнях.

Матеріали і методи.  Проведено 590 ультразвукових обстежень м’яких тканин,  розподіл за локалізацією: голова та шия - 27%, верхні кінцівки -12 %, тулуб -17%, нижні кінцівки -44%. Виявлено патологічних ушкоджень в ПЖК в 185 випадках (31%), які були в подальшому детально проаналізовані. 

Результати. Набрякові зміни визначалися в 17% випадків. Характер зображення набрякових змін змінюється від причини набряку. При лімфатичному набряку деталізація окремих структур збережена,  визначаються анехогенні ділянки вільної рідини в міжфасціальних проміжках. При хронічній венозній недостатності визначається дифузне зниження ехогенності тканини, збільшення зернистості, еходифереціація окремих елементів  зникає. При запальних інфільтратах також еходиференціація  знижена і збільшується зернистість зображення, але загальна ехогенність тканин підвищується. Схожа картина визначається при дифузному просякненні ПЖК кров’ю при травматичних ураженнях. В диференційному діагнозі допомагають  анамнез та відсутність ознак запалення. Другим різновидом уражень при травмі є осумкована гематома – відмежоване  рідинне утворення з різним вмістом від  однорідного анехогенного до неоднорідного гіпоехогенного залежно від строку утворення гематоми . Схожі на гематоми післяопераційні сероми, які мають вигляд рідинних порожнини з однорідним анехогенним вмістом.

Серед вогнищевих уражень на перше місце посідають ліпоми (18% від усієї кількості досліджень). Ми спостерігали два типи зображення ліпом. Більш дрібні виглядали як гіперехогенні утворення на фоні гіпоехогенної жирової тканини. Більші за розмірами ліпоми часто мали ехоструктуру, подібну до незміненої жирової тканини,  не мали капсули і визначалися лише по деформації нижче розташованої фасції. Васкуляризація ліпом в усіх випадках не визначалася Множинні ліпоми становили 37 % від усіх випадків.

З ліпомами не треба плутати гіпертрофічний тип ліподистрофіі, зокрема,  з розташуванням по задній поверхні шиї в ділянці 7-го шийного хребця (buffalo hump ). При ехографії  в таких випадках спостерігалося значне потовщення шару ПЖК до 6 – 7см із значним збільшенням кількості гіперехогенних лінійних ( фіброзних) перетинок, більш товстих, ніж в неушкоджених ділянках ПЖК.

Висновки. Швидкість виконання, відсутність променевого навантаження і висока інформативність дозволяють поставити ультразвукове дослідження на перше місце в лінійці досліджень при захворюваннях ПЖК.  В більшості випадків вже після УЗД можна визначитися з подальшим планом лікування.