ПРЕНАТАЛЬНІ ПРЕДИКТОРИ ПОСТНАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ У НОВОНАРОДЖЕНИХ ВІД ЖІНОК  З ГЕСТАЦІЙНИМ ДІАБЕТОМ  (ЗА ДАНИМИ УЛЬТРАЗВУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)

Лук’янова І.С., Тарасюк Б.А., Медведенко Г.Ф., Жадан О.Д.,   Головченко О.В.

ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та  гінекології  НАМНУ» , м. Київ

ДУ «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики НАМНУ», м. Київ

Метою   дослідження було проведення  діагностичної оцінки стану плода та  новонародженого   від жінок з гестаційним діабетом (ГД)  за допомогою ультрасонографічних методів  з оцінкою  ренальної та церебральної гемодинаміки та  урахуванням показників систолічної функції міокарду лівого шлуночка.

Матеріали та методи дослідження Було  обстежено 94 вагітні  з гестаційним діабетом (основна група), 52  здорові вагітні (контрольна група) та 94  новонароджені дитини від жінок основної групи та 52 – від жінок контрольної групи. Всім вагітним проводилося УЗД по розробленому нами протоколу, ураховуючи найбільш чутливі ланки матково- плацентарно-плодового кровообігу для впливу метаболічних порушень,  в термінах 20-21, 27-33, 36-40 тижнів гестації.  Новонародженим проводилося комплексне ультразвукове дослідження з вивченням нейросонографічної картини, стану ренальної та церебральної гемодинаміки з урахуванням показників систолічної та діастолічної  функції міокарду лівого та правого  шлуночків на 1 та 4-6 добу життя.

Результати та висновки: Показники кровотоку у групі  вагітних з ГД без ознак дистресу плода суттєво не відрізнялися від показників у вагітних контрольної групи. У вагітних з ознаками дистресу плода були виявлені значні зміни показників кровотоку в маткових артеріях, артеріях плаценти та пуповини, показників церебрального кровотоку плода а,  також наявність бівентрикулярної гіпертрофії міокарду плода. При вивчені морфо-функціональних змін міокарду лівого шлуночка новонароджених від матерів з гестаційним діабетом встановлені вірогідно вищі   показники фракції викиду та скоротливої функції міокарду лівого шлуночка, що  можна пояснити напруженням пристосувально-адаптаційних механізмів  на тлі наявності  плацентарної недостатності, особливо її судинного компонента та проявами діабетичної фетопатії. Збільшення швидкості кровотоку на клапані легеневої артерії, збереження фетальних комунікацій (артеріальна та венозна протока), відносна недостатність тристулкового  клапану свідчать про те, що висока частота перинатальної гіпоксії у новонароджених основної групи, проявом якої є нестача кисню, може бути викликана вазоспазмом у матково-плацентарному ланцюзі кровообігу або недостатнім збільшенням газового об’єму легенів внаслідок гіпоксичного пошкодження сурфактантної системи.