ЗНАЧЕННЯ ЕХОГРАФІЇ В ОЦІНЦІ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ РАКУ ШИЙКИ МАТКИ ТА ВИЗНАЧЕННІ ПОДАЛЬШОЇ ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ

Лозович В.А.1, Зорич Д.Б.2, Капітанчук Ю.А.3, Шевчук В.І.4, Іванов І.Ю.4

1 Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування, м. Могилів-Подільський, Україна;

2 Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр, м. Вінниця, Україна;

Вінницький обласний клінічний госпіталь для інвалідів війни, м. Вінниця, Україна;

4 Вінницький обласний клінічний онкологічний диспансер, м. Вінниця, Україна

Вступ. Променева терапія є основним методом лікування раку шийки матки, дуже часто, в комплексі з хіміотерапією, єдиним можливим в III-IV стадії у зв’язку з неможливістю хірургічного втручання. Використовується дистанційна гамма-терапія. Як правило, дистанційна гамма-терапія поєднується з внутрішньо-кавітарним опроміненням шийки матки.

Мета дослідження. Визначити ехографічні критерії, які з великим ступенем достовірності можуть бути використані для оцінки ефективності променевої терапії раку шийки матки та подальшого прогнозування ефективності лікування.

Матеріали і методи. Були обстежені 82 пацієнтки з гістологічно верифікованим  діагнозом – рак шийки матки в III-IV стадії. Ехографічні дослідження проводились на апараті Philips НD11 трансабдомінально та трансвагінально до початку лікування та двічі в процесі та після лікування.

Результати. Через 28-30 діб після початку променевої терапії у 38 пацієнток (46,34%) були виявлені наступні ехографічні зміни: зменшення об’єму патологічного вогнища, зміна його контурів та суттєве підвищення ехогенності. При застосуванні імпульсно-хвильової доплерометрії визначено підвищення індексу резистентності пухлинного кровоплину з 0,39±0,09 до 0,58±0,06 (p<0,05). Також визначалося покращення інших клініко-лабораторних показників. При другому контролі в термін 5-8 місяців від початку лікування визначалися подальші позитивні зміни ехографічної картини при збереженні на попередньому рівні доплерометричних показників.

У 44 пацієнток (53,66%) не було виявлено позитивних змін в процесі променевої терапії. Ехографічна картина погіршувалась, збільшувався об’єм патологічного вогнища, зберігалась нерівність контурів на фоні зниження ехогенності, були виявлені нові метастатичні вогнища в зонах реґіонарного лімфовідтоку. Індекс резистентності пухлинного кровоплину зберігався на рівні до початку проведення терапії (від 0,22 до 0,38). На цьому фоні визначалось стабільне погіршення клініко-лабораторних показників та у 18 випадках зареєстрована поява віддалених метастазів.

Висновки. При проведенні променевої терапії при лікуванні раку шийки матки необхідно проводити регулярний ехографічний моніторинг. Прогностично позитивний прогноз можна надати при зменшенні об’єму пухлинного процесу, збільшенні ехогенності та зміни контурів, а також підвищенні індексу резистентності пухлинного кровоплину. Збільшення кількості ехографічних досліджень, особливо на початку лікування,  дозволить з великим ступенем достовірності надати прогноз подальшого розвитку патологічного процесу. Для покращення моніторингу додатково необхідно оцінити дані еластографії.